Україна по-китайськи

Президент України Віктор Янукович уклав низку економічних угод з Китаєм. Мова йшла про виділення 5% української території для створення китайського сільськогосподарського підприємства і китайцями про будівництво глибоководного порту в районі Євпаторії виключно для китайських потреб. При цьому планується переселити з Китаю значне число працівників, співробітників і членів їх сімей.

У світлі подій навколо майдану ми можемо не надати особливої значущості цим фактам. Між тим, вони не менш загрозливі за своєю значимістю і повністю відповідають манері дії нинішнього керівництва країни. По суті, Янукович продає Україну китайцям. Яким чином - давайте простежимо за ходом наших роздумів.

Китайці - народ дуже поетичний. І назви вони придумують асоціативні. Дуже рідко вони передають справжнє фонетичне звучання іноземного слова. Китайці придумують їм свою заміну в залежності від відношення або подання. Це, звичайно, дещо ускладнює розуміння і переклад, але звикнути можна. Головне, що за цим назвам ми можемо судити про ставлення китайців до чого-небудь. Наприклад, географічні назви: США - перекладається як прекрасна країна; Франція - країна законів; Німеччина - країна моралі. Ось, і у Росії є кілька китайських інтерпретацій. Офіційно вона називається «Е луо си» - земля раптовості (постійних змін, що для китайців просто жахливо), мереж і пристойності. Також вона називається країною ведмедів, волохата і голодна країна. Цікаво, чи не правда?

По-китайськи називається Україна «Ву ке лан». Ву - це ворона або взагалі чорний. Україна - чорна багата земля. Тобто Україна для китайців - це багатий чорнозем. Ось, що вони цінують, ось що їм потрібно. Україна і так зараз значну частину свого продовольства поставляє в Китай. Але в світлі останніх угод з цією країною Януковича бачиться прагнення китайців влаштуватися вже безпосередньо на самих українських землях. Втім, це не оригінально. Ми посічені багатьох, хто зазіхав на нашу землю, хто хотів використати наш чорнозем. Проте на відміну від європейських і центральноазіатських завойовників традиційний і нинішній Китай значно відрізняються.

Китайське суспільство принципово відрізняється від європейського, і навіть Центрально і Близьке Східного. Це жорстко структуроване кланове суспільство. Китайські корпорації йдуть своєю традицією вглиб історії. Вони не схожі на капіталістичні корпорації. Це так звані «бамбукові мережі», побудовані за принципом вірності родини та клану. У ділової етики китайців превалює не європейське дотримання законів, права громадянина і індивідуальність, а вірність, відданість, залежність від особистих зв`язків. Сучасні китайські комуністичні бізнесмени є головами цих сімейних корпорацій. І тут немає ніяких суперечностей, оскільки модифікована Мао Цзе Дуном комуністична ідеологія вписується в традиційне китайське уявлення про державу і суспільних відносинах.

Економічний прорив Китаю почався в 80-х роках минулого століття після реформ Ден Сяопіна. Коли маоїстська комуністична ідеологія з`єдналася з грошовими ресурсами, накопиченими вищої партноменклатурой, але не мала можливості їх легалізувати. Так, як це було в СРСР. Але на відміну від радянської номенклатури, яка вивозила капітали з країни і тим самим знекровила її, китайська номенклатура почала вкладати у свою економіку. Не маловажну роль при цьому зіграла закордонна китайська діаспора. Тут спільність культури в широкому сенсі цього слова дозволила бізнесменам з китайської діаспори Малайзії і Філіппін, не кажучи вже про Сінгапурі, Гонконгу та Тайвані, піднімати економіку історичної батьківщини. Завдяки своєму сімейному клановості китайці швидко впроваджуються в інші країни і підпорядковують собі їх економіку.

Про моще китайських глобальних корпоративно-сімейних зв`язків говорить статистика. Завдяки китайцям у 80-90-ті роки ХХ століття спостерігається бурхливе економічне зростання у Східній і Південно-Східній Азії. Представники китайського капіталу з Гонконгу, Сінгапуру і Тайваню становили значну частину інвесторів у розвиток материкового Китаю. Крім того вже тоді зарубіжні китайці домінували в економіках країн Південно-Східної Азії. До початку 1990-х китайці складали усього 1% населення Філіппін, але контролювали 35% продажів місцевих фірм. У той же час в Індонезії китайців було 2,5% від загального населення, але в їхніх руках зосереджено близько 70% місцевого приватного капіталу. Сімнадцять з двадцяти п`яти найбільших компаній контролювалося китайцями, а тільки один китайський конгломерат давав 5% ВНП Індонезії. Китайці становили приблизно одну третину населення Малайзії, але економіка майже повністю в їх руках. І це було тільки в кінці ХХ століття.

Зараз, завдяки нащадкам тих хуацяо, тобто працівників, які переселялися з Китаю на початку минулого століття в Південно-Східну Азію, уряд Китаю контролює економіку цього регіону. Відповідно воно контролює і зовнішню, і внутрішню політику цих країн. Незабаром вони стануть фактично китайськими. Тобто це повзуча експансія китайської цивілізації. Вона видна у всьому світі. Мабуть, не дарма Мішель Нострадамус пророкував, що в нинішні часи буде «навала зі Сходу». Ось воно, китайське навала в глобалізованому світі. Правда, багато хто успішно чинять опір цієї експансії. І виходить це добре у тих країн, які є ринковими та демократичними.

Ми ж за роки незалежності не тільки не змогли залучити інвестицій української діаспори, але і розгубили власний ресурс за рахунок розкрадання старої партноменклатурой і новою політичною елітою, яка розікрала країну і вивозила грошові ресурси за кордон. На тлі крайнього кризи, в першу чергу внутрішнього, завдяки «сім`ї» Януковича ми маємо негативний варіант пострадянського розвитку. На тлі світової кризи ми бачимо, як Китай зайняв лідируюче положення у світі. Тут, безсумнівно, позитивний варіант пострадянського розвитку. Наш нинішній президент тепер бере позику в уряду Китаю. Два шляхи і два різних результату. Безумовно, ми не можемо копіювати китайську модель, вона далека від нас цивілізаційно, але ми досі не можемо зважитися будувати близьку нам європейську модель.

Тим часом Китай обплутує своєю мережею весь світ. Ми купуємо китайські товари, якими завалені всі магазини. Знайти щось некитайське, не кажучи вже про якісну українську або справжньому європейському, вкрай складно. Ми продовжуємо вивозити свої гроші з країни, купуючи китайське, тим самим, ще більше інвестуючи економіку Китаю. Євросоюз, у всякому разі, регламентує постачання товарів з Китаю, які, до того ж виробляються за європейськими технологіями і контролем якості. Більшість європейських виробників мають в Китаї власні виробничі потужності, але виробляють продукцію для ринку ЄС. Таким чином, вони стежать за обігом коштів у власній економіці.

До нас везуть второкачественные китайські товари і вимивають валюту з країни. Ми все більше і більше «здаємо у фізичних» на це як на безальтернативний варіант. Крім того, уряд, мабуть, заробляє на цьому. Наступним етапом стане будівництво великих китайських об`єктів на території України, захоплення частини сільгосп земель під китайські господарства і переселення значної кількості китайців. Так що за нинішньої влади нас чекає повзуча окупація.

Тепер Янукович, щоб зміцнити своє положення, що похитнулося, фактично віддає китайцям землю, запрошуючи їх на переселення. Що буде через скільки років від декількох тисяч китайців живуть на території України? Думається, що питання риторичне. Вони будуть розмножуватися, перевозити своїх родичів, і розмножуватися ще більше. Розвинуті країни та їх об`єднання, такі як США і Євросоюз вже зіткнулися з тим, що дуже складно побороти незаконну міграцію китайців, а Чайнатауны - це взагалі окрема держава. Враховуючи рівень корупції наших чиновників, міграція в Україну стане експресом. Далі в просуванні тільки ЄС, в який нас з такою ситуацією не тільки не запросять, а відокремлять бетонним парканом з кулеметними вишками.

Створення порту в районі Євпаторії також сумнівний проект з точки зору доцільності. По-перше, будувати його будуть китайці, і розраховувати на збільшення робочих місць нам не доводиться. По-друге, працювати там також будуть потім переважно китайці. Так що, дивимося пункт перший. Крім того, планується переселення працівників (30 тисяч) та членів їх сімей. Це буде в середньому 150 тисяч китайців в Криму. По-третє, будівництво Китаєм перевалочного порту перед ЄС змінить геостратегічну розстановку сил. Відсунутими виявляться Росія (вона втрачає свій дохід від транзиту китайських товарів), США (відбувається посилення Китаю) і Євросоюз, який також не буде в захваті, що кандидат у його члени так різко змінив європейським інтересам свого народу і всієї Європи.

Крім того, що Україна зіпсує відносини зі своїми найближчими партнерами і потрапить в залежність від Китаю, вона ще різко зіпсує екологічну обстановку на всьому Південному березі Криму. Це відбудеться із-за різкого підвищення товаропотоку і скидання баластних вод в нашій акваторії. Додамо до цього кредити, які Янукович ще візьме у Китаю і остаточно в ньому зав`язне, а також переселення маси китайців і все, що з цього випливає.

Як же ми потрапили в цю ситуацію?! Це не просто загроза нацбезпеці. Це стратегічна загроза для всієї Європи. Такі речі не можуть вирішуватися однією людиною. Подібні питання мають вирішувати на рівні Верховної Ради після серйозного вивчення та узгодження. Потрібно міняти конституцію, повертатися до парламентсько-президентської форми. Потрібно збалансування влади і, в першу чергу, реальна відповідальність чиновників за свою діяльність.

Поки що наша сучасна структура влади в країні побудована за деспотичного принципом. Це означає, що кожен, хто стає президентом (главами адміністрацій від його імені на місцях) і володіє всією повнотою влади, знаходить можливість кроїти під себе і країну, і її ресурси. Народ залишається заручником цієї ситуації і джерелом збагачення. Нинішній президент Янукович остаточно втратив і реальність і почуття самозбереження. Щоб протриматися у влади ще якийсь час він готовий у прямому сенсі слова продати Україну. І найгірше з усіх бід в даному випадку - продати Китаю.

Читач скаже, що автор згущує фарби, що не бувати цьому. Дай бог! А де гарантії? Який механізм контролю, щоб цього не сталося? Треба міняти систему влади інакше...

Приїде китайський ши (чиновник) з Дзі (Київ), ступить на свій багатий чорнозем і скаже: «Гей, рен (осіб), скажеш правду - дам 1 губурин (гривню). Ти хто?» Той же, опустивши погляд і сапу, відповість ледве чутно: «По ши ву ке лан рен». А раніше це українською звучало гордо - я українець!

Олександр Дудюк