Як «віджимали» «Межигір’я». 10 державних діячів, які допомагали Януковичу (ДОКУМЕНТИ)

Коли ми згадуємо режим Януковича – ми неминуче згадуємо і «Межигір’я», яке стало символом жадібності та безкарності вищих посадових осіб держави. Віктор Янукович вподобав державну резиденцію в Нових Петрівцях настільки, що навіть після ганебної втечі до Росії не полишає думок відсудити її в України.

Цинізм способу, в який «Межигір’я» було «віджате» у держави, полягає в тому, що у цій корупційній схемі були задіяні не лише соратники Віктора Януковича, але і його номінальні опоненти на кшталт Віктора Ющенка або «помаранчевої» голови Фонду держмайна Валентини Семенюк.

Історія поневірянь «Межигір’я» у державній власності починається двадцять років тому. 19 січня 1994 року Кабінет міністрів своєю постановою затверджує список державних резиденцій, серед яких окремим пунктом - «всі об’єкти, розташовані на території урочищ «Межигір’я» та «Валки». Підписував цю постанову виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Юхим Звягільський, один з «червоних директорів», який дожив у політиці до цього часу і є членом фракції Партії регіонів у парламенті.

Віктор Янукович оселився в «Межигір’ї» приблизно на межі 1999 і 2000 років, як сам про це заявляв у інтерв’ю ВВС. А після приходу Януковича на посаду прем’єр-міністра у 2002 році Фонд держмайна на чолі з нині народним депутатом Михайлом Чечетовим віддав Януковичу у користування будинок №20 на території Межигір’я. Наступного року Віктор Янукович через благодійний фонд «Відродження України» взяв цей будинок у оренду на 50 років, а з ним і 3 га землі.

За ці кілька років старий будиночок знесли, а на його місці почали зводити новий, достойний того, щоб у ньому жила така поважна людина, як Віктор Федорович. Одночасно почалася підготовка до приватизації.

27 серпня 2004 р. Державне управління справами, очолюване одіозним і легендарним Ігорем Бакаєм, своїм розпорядженням виділило частину майна будинку відпочинку «Пуща-Водиця» і на цій основі створило будинок відпочинку «Межигір’я».

Вже двома тижнями пізніше (що саме по собі підозріло в умовах повільної бюрократичної машини українських органів державної влади) Кабінет міністрів передав новостворений будинок відпочинку на баланс Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ. Оскільки головою уряду в цей час був сам Віктор Янукович (його ж підпис стоїть під розпорядженням), то мова йде про те, що голова уряду банально вивів майно ДУС у своє підпорядкування. Це типова корупційна ознака, коли керівник відомства орендує у свого ж відомства майно, до того ж за нереально заниженими цінами. Благодійний фонд «Відродження України» платив у бюджет за Межигір’я по 3,14 грн за сотку землі, при тому, що ринкова ціна на той час обчислювалася тисячами доларів.


Після перемоги Помаранчевої революції нова влада взялася повертати резиденцію до державної власності.

В цей час Генпрокуратура (її очолював Святослав Піскун) вже оскаржувала передачу оренди Межигір’я. 10 травня 2005 року Господарський суд Києва скасував відповідний договір оренди, але Янукович оскаржив це рішення у суді.


Лише 12 жовтня 2005 року до уряду Юрія Єханурова звернулося ДУС із проханням повернути до свого відомства резиденцію «Межигір’я». 27 жовтня Єхануров підписав відповідне розпорядження. З усіх відомств, що погоджували цей документ, візувати його відмовився лише Фонд держмайна, яким на той час керувала соціалістка Валентина Семенюк. «До завершення роботи робочої групи з питань подальшого функціонування ДУС, розгляд передачі зазначеної бази відпочинку є передчасним», - відповіла Семенюк у листі міністру економіки Арсенію Яценюку.



Далі доля зробила карколомний поворот і Віктор Янукович, який ще зовсім недавно переховувався у Чехії, не тільки повернувся до великої політики, але й на чолі Партії регіонів виграв вибори 2006 року. Після тривалої коаліціади СПУ Олександра Мороза зрадила партнерів по Майдану і пішла в коаліцію до Партії регіонів та КПУ. Новим головою Кабміну став Віктор Янукович.

Наслідком повернення до влади старої команди стало скасування Вищим господарським судом рішення Господарського суду Києва про розірвання договору оренди Межигір’я. Справу повернули на повторний розгляд, а у березні 2007 року – закрили через те, що Кабмін відкликав свій позов. Інтереси уряду в суді захищала заступник міністра КМУ Олена Лукаш, яка в другому уряді Азарова дослужилася до міністра юстиції.

Однак країна в той час переживала чергову політичну кризу. Віктор Ющенко, намагаючись реалізувати право президента розпускати парламент, клепав накази про розпуск і призначення позачергових виборів зі швидкістю друкарського верстата. Ситуація ставала непередбачуваною, і потрібно було поспішати. Тому Янукович запустив процедуру, яка дозволила йому вивести Межигір’я з державної власності.

24 квітня 2007 року керівник ДУС Ігор Тарасюк звернувся до прем’єр-міністра Віктора Януковича з пропозицією виключення з переліку державних дач «Резиденції Межигір’я» - «з метою економії бюджетних коштів та оптимізації витрат на утримання державних резиденцій». Наприкінці липня усі формальності в цьому питанні було закінчено відповідною постановою Кабміну.


6 червня 2007 року Кабмін видав розпорядження «Про передачу майна до сфери управління Міністерства охорони навколишнього середовища України», яке, попри відсутність згадки у назві, стосувалося саме Межигір’я. Розпорядження без заперечень чи зауважень візували і міністр юстиції Олександр Лавринович, і міністр економіки Анатолій Кінах, і голова ФДМ Валентина Семенюк, яка раніше відмовлялася візувати розпорядження КМУ про повернення Межигір’я до відомства ДУС.


Міністерством охорони навколишнього середовища на той час командував нині покійний Василь Джарти, людина з далекого і не завжди прозорого минулого Віктора Януковича. У 2005 році він очолював виборчий штаб ПР, а в останні роки перед смертю (17 серпня 2011 р.) представляв інтереси Сім’ї в Криму в якості голови тамтешнього уряду.

Міністерство, яке очолював Джарти, вже через місяць після отримання на свій баланс Межигір’я запустило процес нарощування статутного фонду НАК « Надра України», у зв’язку з чим передало до статутного фонду НАК «Межигір’я».


«Надра України» з січня 2007 року очолював Едуард Ставицький. Той самий, якому судилося стати останнім міністром енергетики та вугільної промисловості в уряді Азарова та шокувати світ знахідками, що потрапили до рук правоохоронців при обшуку його квартири – майже 50 кг золота, 5 млн доларів готівкою та різних коштовностей ще на кілька мільйонів.

21 вересня 2007 року «Межигір’я» перейшло до НАК, а вже 25 вересня виконком сільради Нових Петрівців, де розташована резиденція, проводить блискучу спецоперацію, аналогів якій, мабуть, в новітній історії України нема. За один день «Надра України» отримали свідоцтво на право власності на Межигір’я та звіт про незалежну оцінку майна. Будь-хто, хто пробував оформити право власності на будь-яку нерухомість, підтвердить, що цей процес може тягнутися місяцями і навіть роками – якщо, звісно, не використовувати «прискорювачі» у вигляді хабарів чи високих покровителів.

«Надра України» на чолі зі Ставицьким того ж дня, 25 вересня, вивели Межигір’я з державної власності. НАК уклала договір міни з нікому невідомим ТОВ «Медінвестстрой», обмінявши Межигір’я на два закинуті будинки на Парковій дорозі у Києві.

Вже наступного дня Кабмін відібрав у НАК «Надра України» ці два будинки і передав їх до Держуправління справами. Таким чином було гарантоване невтручання президента Віктора Ющенка у, фактично, крадіжку 137 га землі та цілої державної резиденції.

Ці дні, 25-26 вересня 2007 року, були обрані днями проведення спецоперації з при(х)ватизациї Межигір’я не випадково. 26 вересня відбулося останнє засідання уряду Януковича перед достроковими виборами, результати яких передбачити не міг тоді ніхто. Тому Янукович поспішав власноруч вирішити своє житлове питання.

Існує версія про те, що Віктор Ющенко зіграв такий «договорняк» з Януковичем абсолютно свідомо. Ще з весни 2007 року президент намагався розпустити парламент, однак уряд Януковича, для якого перевибори означали відставку та ймовірне відсторонення від фінансових потоків, відмовлявся виділяти гроші на проведення позачергових парламентських виборів. Не виключено, що саме в обмін на фінансування і запуск виборчого процесу Ющенко закрив очі на грабунок держави Віктором Януковичем.

У подальшому новий власник Межигір’я ТОВ «Медінвестстрой» оскаржив угоду з НАК «Надра України» у суді, але програв як у першій інстанції, так і в апеляції. Ймовірно, зроблено це було умисно – для того, щоб в силу вступило судове рішення, яке б легалізувало виведення Межигір’я з державної власності. А вже за місяць потому ТОВ «Медінвестстрой» продав резиденцію ТОВ «Танталіт», яке таким чином отримало статус добросовісного набувача права власності, і оскаржити крадіжку Межигір’я правовими способами стало неможливо.

Дійові особи операції «Межигір’я»:

1. Михайло Чечетов. Голова ФДМ, який у 2002 році віддав Януковичу у користування будинок №20 на території Межигір’я. Наступного року Віктор Янукович через благодійний фонд «Відродження України» взяв цей будинок у оренду на 50 років.

2. Ігор Бакай. Голова ДУС, який у 2004 році виділив частину майна будинку відпочинку «Пуща-Водиця» і на цій основі створив будинок відпочинку «Межигір’я».

3. Валентина Семенюк. Голова ФДМ у 2005-2007 роках. У 2005 р. намагалася перешкодити поверненню Межигір’я з відомства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ до ДУС, а у 2007 р. погодила передачу резиденції Міністерству охорони навколишнього середовища.

4. Василь Джарти. Міністр охорони навколишнього середовища у 2006-2007 рр. Забезпечив передачу Межигір’я з відання Міністерства охорони навколишнього середовища до НАК «Надра України» під приводом необхідності збільшення статутного капіталу НАК.

5. Едуард Ставицький. Голова правління НАК «Надра України» у 2007-2010 рр. До приходу на посаду працював радником Василя Джарти. Ставицький виконав найважливішу, найризикованішу та найвідповідальнішу роль у виведенні Межигір’я з державної власності. 25 вересня НАК уклала договір міни з ТОВ «Медінвестстрой», обмінявши Межигір’я на два закинуті будинки на Парковій дорозі у Києві.

6. Віктор Ющенко. Президент України у 2005-2010 рр. Існують обґрунтовані підозри, що Ющенко знав про намагання Януковича отримати Межигір’я у власність і сприяв цьому в обмін на передачу до ДУС двох будинків на Парковій дорозі (виміняних НАК «Надра України» за Межигір’я), а також фінансування урядом позачергових виборів президента.

7. Ігор Тарасюк. Керівник ДУС у 2005-2010 рр. У 2007 р. ініціював позбавлення Межигір’я статусу державної резиденції, що дало можливість у подальшому вивести урочище з державної власності.

8. Анатолій Кінах. Міністр економіки у другому уряді Януковича в 2006-2007 рр. Погодив передачу резиденції Міністерству охорони навколишнього середовища для подальшого виведення з-під власності держави. Єдиний, хто усі документи по Межигір’ю візував особисто, не покладаючись на заступників.

9. Олександр Лавринович. Міністр юстиції у другому уряді Януковича в 2006-2007 рр. Погодив передачу резиденції Міністерству охорони навколишнього середовища для подальшого виведення з-під власності держави.

10. Олена Лукаш. Перший заступник міністра Кабінету міністрів у 2006-2007 рр. Представляла інтереси держави у справі про скасування договору оренди Межигір’я. Відкликала позов Кабміну, тим самим додатково легалізувала договір оренди через судовий вирок.

Олексій Бик
Обозреватель «Главкома»